Присяга військових на вірність УНР: історія та контекст 1919

Присяга військових на вірність Українській Народній Республіці, що відбулася 14 жовтня 1919 року, стала одним із найважливіших символічних актів в історії українського державотворення. У буремні часи, коли доля країни була на межі, ця подія згуртувала військо та підкреслила його лояльність до національної справи. Попри збройні конфлікти, зміну урядів і зовнішній тиск, вояки УНР публічно продемонстрували свою готовність стати на захист молодої держави.

У цій статті ми поговоримо про історичний контекст того періоду, обставини проведення самої присяги та її наслідки. Пропоную трохи відійти від формального наукового стилю та поглянути на подію з різних боків: від технічних деталей до людських історій і живих прикладів.

Політична ситуація в Україні на початку 1919 року

Початок 1919 року в Україні був відзначений нестабільністю та постійною боротьбою за владу. Після проголошення Української Народної Республіки (УНР) у 1918-му, уряд зіткнувся з низкою викликів: наступом більшовицьких військ зі сходу, суперечностями з білогвардійцями та складними переговорами із західними державами. УНР перебувала фактично у стані багатосторонньої війни.

Збільшувався тиск і з боку внутрішніх сил. Частина населення ще не до кінця розуміла зміст і цінність нової державності. Брак чіткої армійської структури та єдиного командування призвів до того, що уряд УНР вимушений був шукати способи посилити бойовий дух та зміцнити дисципліну у війську.

Значення дати 14 жовтня

14 жовтня 1919 року — це не просто випадково обраний день. За старою козацькою традицією, саме на Покрову (14 жовтня за новим стилем) козаки та їх нащадки складали обітниці, присягали на вірність рідній землі, адже Покрова Пресвятої Богородиці вважалася покровителькою війська. УНР, апелюючи до козацької спадщини, свідомо обрала цей день, аби надати присязі додаткову сакральну й патріотичну вагу.

Проведення присяги в символічно важливу дату слугувало не лише духовним єднанням військовиків. Це стало своєрідним пропагандистським ходом, покликаним показати, що ідеї УНР мають глибокі корені у національній історії й традиціях.

Місце проведення і організатори

За деякими історичними джерелами, головні урочистості відбувалися в Кам’янці-Подільському, який на той час був однією з адміністративних столиць УНР. Було вирішено провести офіційну церемонію на міській площі з максимальною публічністю, аби залучити якомога більше місцевих жителів і громадських діячів.

Організаторами виступали представники Міністерства військових справ УНР, а також особи, наближені до Головного Отамана Симона Петлюри. За свідченнями учасників, близько 3 000 вояків узяли участь у заході, хоча точні цифри можуть різнитися залежно від історичних джерел.

Церемонія та ритуал

Церемонія складалася з кількох ключових етапів. Спочатку священники провели молебень за перемогу українського війська та благословення нової держави. Після цього слово взяли представники уряду й армійського командування, які підкреслили важливість збереження єдності та патріотизму.

Головним моментом заходу стало виголошення присяги. Групи військових по черзі присягали на вірність УНР, піднявши руку вгору або поклавши руку на Євангеліє (залежно від церковного обряду). Цей ритуал був покликаний продемонструвати їхню безумовну відданість українській державній ідеї та прагнення відстояти її незалежність навіть ціною власного життя.

Нижче наведено головні аспекти, які підкреслюють особливе значення цієї присяги:

Зміцнення дисципліни у війську

• Публічна присяга вирішувала питання внутрішньої дисципліни, формувала у військових відчуття відповідальності перед державою й народом. За умов, коли у країні фактично йшла кількастороння війна, міцна армійська структура була життєво необхідною.

Пропагандистський і політичний ефект

• Церемонія присяги продемонструвала світовій спільноті, що УНР — це не просто самопроголошена республіка, а цілком реальна держава з організованим військом і свідомими громадянами. Також це мало показати іншим державам, що в української влади серйозні наміри щодо відстоювання власних кордонів.

Історико-культурний контекст

• Присяга була тісно пов’язана з козацькими традиціями та православною обрядовістю (через свято Покрови). Така опора на національну спадщину надавала процесові додаткового символізму й піднімала бойовий дух.

Мобілізація суспільства

• Завдяки публічному характеру заходу, багато місцевих жителів, які сумнівалися у здатності УНР відстояти свої позиції, отримали наочне підтвердження сили та згуртованості українського війська. Це сприяло збільшенню потоку добровольців і моральній підтримці армії.

Легітимізація влади УНР

• Підтвердження відданості військових давало урядовцям важливий аргумент у переговорах із іншими країнами. Міжнародні партнери могли бачити, що уряд контролює збройні сили, а отже є чинним гравцем на політичній карті тогочасної Східної Європи.

Перш за все, не варто недооцінювати роль символізму. У складний воєнний період люди часто потребують зрозумілих маркерів єдності. Присяга на Покрову була саме таким маркером, адже нагадувала про героїчне минуле та передавала меседж: “Ми — нащадки вільних козаків”. Це мало потужний психологічний вплив на солдатів, укріплюючи їхню рішучість.

По-друге, церемонія зіграла вагому роль у консолідації різних груп суспільства довкола ідеї незалежної України. На той час у війську могли бути вояки, які ще донедавна служили в арміях інших держав чи були мобілізовані з різних регіонів колишньої Російської імперії. Присяга створила єдине моральне підґрунтя, зробивши ідентичність “вояк УНР” пріоритетнішою за будь-яку іншу.

Зрештою, цей акт став поштовхом для посилення уваги до українських питань на міжнародній арені. Хоча ситуація в Україні й залишалася складною, світова преса отримала яскравий медійний привід: масова військова присяга — явище, яке завжди викликає зацікавлення за кордоном. Це, в певному сенсі, було важливим кроком у пошуку зовнішньої підтримки.

Ставлення місцевого населення

Більшість місцевого населення, особливо у регіонах, де традиційно сильними були проукраїнські настрої, підтримали ідею присяги. Люди бачили в цьому не лише урядову ініціативу, а й щиру потребу армії згуртуватися навколо спільних цінностей. Багато хто сприйняв цю подію як надію на стабільніший лад і захист власних домівок від пограбувань і заворушень, спричинених безперервними бойовими діями.

Водночас були і ті, хто ставився до ініціативи скептично. Частина людей побоювалася, що присяга — це лише формальний крок, який не принесе швидких результатів на фронті. Проте загалом, за свідченнями очевидців, суспільство мало позитивний настрій, відчуваючи, що держава набуває більш організованих форм.

Міжнародний резонанс

На міжнародній арені новини про присягу поширювалися переважно через дипломатичні канали та пресу, орієнтовану на східноєвропейські питання. В деяких європейських столицях це розглядали як сигнал того, що УНР здатна на організований опір більшовикам. Представники Франції та Великої Британії, які активно стежили за подіями у Східній Європі, зауважили, що українська влада набуває все більшої суб’єктності.

Водночас низка політиків у країнах Антанти залишалася обережною. Вони побоювалися, що підтримка УНР може ускладнити стосунки з іншими сторонами Громадянської війни в Росії (білогвардійцями, більшовиками тощо). Проте сам факт присяги став аргументом на користь того, що українська держава — це не тимчасове явище, а тривкий проєкт.

Присяга військових на вірність Українській Народній Республіці 14 жовтня 1919 року увійшла в історію як один із найяскравіших моментів утвердження української державності. Це була не лише формальна церемонія з релігійним підтекстом, а й потужний поштовх до консолідації суспільства та підтвердження міжнародної суб’єктності УНР. В умовах суворих військових і політичних викликів, присяга мала надзвичайно важливу символічну й практичну цінність.

P.S. Варто пам’ятати, що попри всі випробування, українці були готові боротися за свою державу, і присяга на Покрову стала нагадуванням про те, що єдність і віра у власну справу здатні долати будь-які перешкоди.