Відкриття вченими 1500-річного прихованого розділу Біблії

Учені відкрили майже втрачений розділ Євангелія, який залишався прихованим майже півтори тисячі років. Ця сенсаційна знахідка стала можливою завдяки роботі медієвіста Григорія Кесселя з Австрійської академії наук, який використав ультрафіолетову фотографію, щоб розкрити таємниці унікального документа – подвійного палімпсеста.

Палімпсест – це історичний документ, де первісний текст був стертий, щоб зробити місце для нових написів на тому ж пергаменті. Документ у дослідженні Кесселя, який отримав назву "подвійний палімпсест", містить не один, а три шари тексту. Саме ультрафіолетова фотографія дозволила освітлити найглибший шар, відкриваючи давно загублений розділ Біблії значення.

Цей виявлений розділ – це інтерпретація 12-ї глави Євангелія від Матвія, датована приблизно 1500 роками. Він належить до групи, відомої як Старосирійські переклади Євангелій. Що ж призвело до його приховування? Відповідь полягає в дефіциті пергаменту в наступні століття. З матеріалами, що вичерпувалися, цінні Біблійні переклади були замасковані, коли пергаменти були повторно використані.

Григорій Кессель коментує рідкість і значущість свого відкриття: "До недавнього часу було відомо лише про два рукописи, що містять Старосирійський переклад Євангелій." Один з цих цінних текстів зберігається в Британській бібліотеці в Лондоні, тоді як інший був виявлений у монастирі святої Катерини на горі Синай в рамках "Проекту Синайських палімпсестів". Документ, який досліджував Кессель, виходить на четверте місце в цій серії. Він пропонує унікальний погляд на переклад тексту 3-го століття, ймовірно, скопійованого в 6-му столітті, і був збережений у поважній Ватиканській бібліотеці.

Клаудія Рапп, директорка Інституту середньовічних досліджень в ОеAW, високо оцінює досягнення Кесселя: "Григорій Кессель зробив велике відкриття завдяки своїм глибоким знанням старосирійських текстів та характеристик скрипту". Це свідчення нестримного духу вчених і шляхів, які вони проходять, щоб розкрити забуту історію.

Хоча фрагменти Нового Завіту можна відслідкувати до 3-го століття, звання найстарішого відомого повного рукопису Нового Завіту утримує грецький Кодекс Синайтикус, який датується 6-м століттям. Ці Старосирійські переклади, як виявила ОеAW, потенційно ще старіші, існуючі до 6-го століття. Проте їхні залишки в основному виявляються у палімпсестах, затиснутих у стертих шарах пергаменту.

Ключову роль у цьому відкритті відіграла ультрафіолетова фотографія. "Це відкриття доводить", - розшифровує Рапп, - "наскільки продуктивним і важливим може бути взаємодія між сучасними цифровими технологіями та базовими дослідженнями при роботі з середньовічними рукописами". Це чудове поєднання древніх рукописів і передових технологічних інструментів, готуючи грунт для більш таких переломних відкриттів у майбутньому.

Відкриття цього тексту Євангелія є прикладом нерозкритого потенціалу поєднання сучасних технологічних досягнень з віковою традицією дослідження рукописів. За допомогою все більш удосконалених цифрових методів дослідники, такі як Кессель, мають нові можливості заглибитися в історію, виводячи на світло давно приховані істини.

P.S. Стоячи на перехресті минулого та майбутнього, ми з нетерпінням чекаємо, які інші скарби чекають на відкриття в прихованих куточках древніх пергаментів та величезних сховищах бібліотек світу.