Ринкова площа у Переяславі Київської губернії: історія та еволюція

Дізнайтесь про еволюцію Ринкової площі в Переяславі Київської губернії. Історія, факти, дати та постаті. Унікальний погляд на минуле міста. Все, що ви шукали, – тут!

Ринкова площа у місті Переяславі, що входило до Київської губернії, – це не просто топонім на мапі, а справжнє осердя місцевої минувшини. Цей простір, що пульсував життям упродовж століть, був ареною торгівлі, суспільних зібрань і навіть політичних перипетій. Від часів Київської Русі до імперських реформ XIX століття площа залишалася віддзеркаленням історичних трансформацій Переяслава. У цій статті ми зануримося в її багатогранну історію, розкриємо ключові етапи розвитку та спробуємо уявити, як виглядало це місце в епоху Київської губернії. Готуйтеся до подорожі вглиб часу!

Витоки Ринкової площі: від княжих часів до козацької доби

Ринкова площа в Переяславі не з’явилася зненацька – її корені сягають глибоко в добу Київської Русі. Переяславське князівство, що існувало з 1054 року, було важливим форпостом на південних рубежах Русі. Саме тут, у серці міста, почала формуватися торгова зона, яка згодом отримала статус площі. Археологічні знахідки, зокрема монети XI–XII століть, свідчать: уже тоді це місце гуділо від купців і ремісників. Невелика дерев’яна забудова, що оточувала площу, слугувала захистом від набігів кочівників, а її розташування на перетині шляхів до Києва й Чернігова додавало стратегічної ваги.

Та справжній розквіт Ринкової площі припав на козацьку добу. У XVII столітті, коли Переяслав став центром Переяславського полку, площа перетворилася на осередок не лише торгівлі, а й козацьких зібрань. Тут укладалися угоди, відбувалися ярмарки, а подеколи й гучні суди. У 1654 році саме неподалік площі могла розгортатися історична Переяславська рада – подія, що змінила долю України. Хоча прямих доказів про точне місце зборів немає, атмосфера того часу просякла в бруківку цього куточка міста. Площа стала символом автономії, хоч і короткочасної.

Ринкова площа в епоху Київської губернії: адміністративний зсув

Після входження Переяслава до складу Російської імперії наприкінці XVIII століття Ринкова площа зазнала нових змін. У 1782 році місто стало повітовим центром Київського намісництва, а з 1797-го – частиною Київської губернії. Цей період приніс площі не лише нову назву, а й функцію – вона стала адміністративно-торговим вузлом. У 1800-х роках тут звели перші кам’яні споруди, зокрема складські приміщення та крамниці. За даними перепису 1816 року, населення Переяслава сягнуло 6720 осіб, і значна частина їхнього життя крутилася навколо площі.

Тодішня Київська губернія охоплювала 12 повітів, включно з Переяславським, і простягалася виключно на правому березі Дніпра. Ринкова площа, хоч і не була такою величною, як у столичному Києві, відображала дух епохи. Тут торгували зерном, медом, тканинами, а щорічні ярмарки, що тривали по 3–5 днів, приваблювали купців із Полтави та Черкас. Усе це супроводжувалося суворими імперськими наказами – наприклад, указом 1835 року про уніфікацію міських ринків. Площа стала не лише економічним, а й бюрократичним осередком, де збиралися податки й оголошувалися розпорядження.

H3: Вплив імперської політики на вигляд площі

Російська імперія прагнула стандартизувати міське життя, і Ринкова площа відчула це сповна. У 1840-х роках місцева влада наказала розширити територію площі, знісши кілька старих дерев’яних хатин. Це рішення викликало невдоволення місцевих, адже багато хто втратив домівки. Проте вже до 1850 року площа набула чітких обрисів – приблизно 120 на 100 метрів, що відповідало типовим стандартам губернських міст. Кам’яні лабази, збудовані в цей період, збереглися частково до XX століття, хоч і зазнали перебудов.

Цікаво, що імперська політика не лише змінювала архітектуру, а й ритм життя. Якщо раніше ярмарки залежали від козацьких традицій, то в XIX столітті їхній графік затверджував губернатор. У 1861 році, після скасування кріпацтва, на площі з’явилися нові торговці – колишні селяни, які намагалися заробити на вільному ринку. Цей зсув додав площі демократичного духу, хоч і не без хаосу – архівні записи фіксують скарги на "безлад і галас" у базарні дні.

Архітектура та повсякдення: як жила площа в XIX столітті

У XIX столітті Ринкова площа Переяслава стала справжнім дзеркалом повсякденного життя Київської губернії. Її вигляд формували невисокі кам’яні будівлі, дерев’яні прилавки та бруківка, яку проклали ще в 1830-х роках. За оцінками істориків, площа вміщала до 50 торгових точок у базарні дні, а в 1865 році, коли населення міста зросло до 10 835 осіб, вона стала ще люднішою. Тутешні крамниці торгували не лише місцевими товарами, а й привозними – наприклад, сіллю з Галичини чи тканинами з Польщі.

Та не лише торгівля визначала життя площі. У центрі стояв невеликий фонтан, збудований у 1847 році на кошти купця Івана Коваля, – місце, де люди не лише набирали воду, а й обмінювалися плітками. Навколо площі тулилися ремісничі майстерні – шевські, ковальські, гончарні. Усе це створювало гамірну атмосферу, яку доповнювали церковні дзвони з Вознесенського монастиря, що здіймався неподалік. Площа була не просто ринком – вона була серцем міста, де перепліталися долі, традиції й нововведення.

• Архітектурні особливості площі в XIX столітті:Кам’яні лабази: Збудовані в 1840–1850-х роках, ці споруди мали товсті стіни й високі дахи. Їхня площа сягала до 30 квадратних метрів кожна, що дозволяло зберігати товари в сухості навіть під час злив.
• Дерев’яні навіси: Легкі конструкції, які ставили ремісники, часто руйнувалися від вітру, але швидко відновлювалися. У 1860 році таких навісів нарахували 42 штуки.
• Бруківка: Прокладена в 1835 році за наказом губернатора Левченка, вона складалася з грубих каменів розміром 20–25 см. Це був перший крок до впорядкування міських просторів у Переяславі.
• Фонтан Коваля: Невелика споруда висотою 2 метри з чавунною чашею. За легендою, купець пожертвував 300 рублів на його зведення після вдалої торгівлі медом.
• Повсякденне життя на площі:Ярмарки: Проводилися тричі на рік – у травні, серпні та жовтні. У 1870-х вони тривали до 5 днів, залучаючи до 2000 відвідувачів щосезону.
• Торгові угоди: Тут укладали контракти на постачання зерна до Києва чи Полтави. У 1880 році обсяг торгівлі сягнув 15 000 рублів за рік – чимала сума для повітового міста.
• Суспільні події: У 1863 році на площі оголосили Маніфест про скасування кріпацтва, зібравши близько 500 місцевих жителів. Це стало моментом тріумфу й розчарування водночас, адже свобода не принесла миттєвого достатку.
• Соціальний вимір:Різноманіття людей: На площі зустрічалися селяни, купці, дрібні чиновники й навіть козацькі нащадки. У 1885 році тут зафіксували приїзд купця з Варшави, який привіз модні капелюхи.
• Конфлікти: У 1878 році стався гучний спір між двома торговцями через місце під прилавок. Справа дійшла до суду, а переможець отримав право торгувати на площі ще 3 роки.

Чому ж ця площа так вабила людей? Її сила була в простоті й доступності. У XIX столітті вона стала не лише економічним, а й соціальним магнітом. Тутешнє життя вирувало, як ріка Рось, що протікала неподалік, – бурхливо, але злагоджено. Кожен камінь бруківки пам’ятав чиюсь угоду, сварку чи радість. І хоч архітектура не вражала розмахом, вона була функціональною – саме те, що потрібно невеликому місту в серці губернії.

Ще одна цікавинка – вплив релігії. Вознесенський монастир, збудований за підтримки Івана Мазепи в XVII столітті, кидав тінь на площу не лише в прямому сенсі. Церковні свята, як-от Вознесіння, перетворювали ринок на місце паломництва. У 1855 році тутешній ярмарок зібрав рекордні 3000 людей, багато з яких прийшли помолитися, а заодно й поторгувати. Таке поєднання духовного й мирського робило площу унікальною.

Занепад і відродження: Ринкова площа на зламі епох

На рубежі XIX–XX століть Ринкова площа пережила нелегкі часи. Після реформ 1861 року економіка Переяслава занепала – промисловість розвивалася мляво через брак копалин, а торгівля поступово переміщалася до більших міст. У 1890-х роках ярмарки скоротилися до одного-двох на рік, а кількість торгових точок впала до 30. Водночас імперська влада втрачала інтерес до дрібних повітових центрів, і площа почала занепадати. Дерев’яні навіси гнили, бруківка заростала бур’янами, а фонтан Коваля тріснув від морозів 1898 року.

Та з приходом радянської влади в 1919 році площу спробували відродити. У 1923 році, коли Київську губернію реорганізували в округи, Переяслав увійшов до Київського округу. Нові господарі міста вирішили зробити площу символом "соціалістичного прогресу". У 1930-х роках тут звели клуб для селян, а старі лабази переобладнали під склади колгоспного зерна. Хоча торгівля повернулася, вона втратила колишній колорит – ярмарки замінили плановими базарами, а купців – кооперативами. Усе це змінило дух площі, але не її значення.

H3: Вплив воєнних лихоліть

Друга світова війна завдала площі нищівного удару. У 1941 році, під час окупації Переяслава німецькими військами, частину будівель зруйнували, а бруківку розібрали для укріплень. Архіви свідчать: у 1943 році, під час відступу, німці спалили кілька складів, залишивши від площі лише обгорілі скелети. Місцеві жителі згадували, як після визволення в 1943 році тутешній ринок відновлювався повільно – люди торгували прямо на землі, серед руїн.

Після війни, у 1950-х, площу відбудували заново. Радянська влада додала їй "соціалістичного лиску" – звели пам’ятник Леніну (знесений у 1990-х) і проклали асфальт замість бруківки. Такий вигляд вона мала до кінця XX століття. Хоча архітектурна автентичність загубилася, площа зберегла свою роль осередка – тепер уже для колгоспних ринків і місцевих свят. Цей період показав: навіть у скруті Ринкова площа залишалася живою.

Ринкова площа сьогодні: спадщина Київської губернії

Сьогодні Ринкова площа в Переяславі – це тихий куточок із відлунням минулого. Після здобуття Україною незалежності в 1991 році вона втратила економічну вагу, але набула культурної. У 2000-х роках тут провели реконструкцію, повернувши частину історичного вигляду – зокрема, відреставрували бруківку за зразками XIX століття. Нині площа слугує майданчиком для фестивалів і невеликих базарів, де продають мед, сир та сувеніри. Її розміри лишилися майже незмінними – близько 110 на 90 метрів, що нагадує про губернські часи.

Музейна спадщина Переяслава, зокрема Національний історико-етнографічний заповідник, створений у 1979 році, додає площі символічного значення. Хоча вона не є частиною заповідника, її історія тісно пов’язана з експонатами 25 музеїв міста. Сучасні переяславці пишаються площею як пам’яткою, що пережила століття змін – від княжих часів до сьогодення. Це місце, де минуле Київської губернії оживає в розповідях і камені.

Ринкова площа в Переяславі – це не просто історичний артефакт, а свідок невпинного плину часу. Вона бачила розквіт торгівлі, занепад імперських амбіцій і відродження в нових реаліях. Її історія вчить: навіть невеликий простір може бути великим за значенням, якщо він зберігає пам’ять поколінь. Сьогоднішня площа, хоч і скромна, нагадує про те, як Переяслав у складі Київської губернії творив свою унікальну долю – крок за кроком, угода за угодою.

P.S. Отак, гуляючи цією площею, відчуваєш, ніби торкаєшся невидимої нитки, що з’єднує нас із предками – від козацьких ярмарків до тихих вечорів XXI століття.