Підписання капітуляції Японії на «Міссурі» 2 вересня 1945 року

Дізнайтесь, як Японія капітулювала на лінкорі «Міссурі» 2 вересня 1945. Подробиці підписання акта Умедзу Йосідзіро. Історичні факти, дати, імена в одній статті.

Піписання акта про беззастережну капітуляцію Японської імперії стало епохальною подією, що завершила Другу світову війну. Цей момент відбувся 2 вересня 1945 року на борту американського лінкора «Міссурі» в Токійській затоці. Свій підпис під історичним документом поставив начальник генерального штабу Японії Умедзу Йосідзіро, символізуючи остаточну поразку імперії перед силами «Союзників». Ця подія не лише поклала край багаторічному конфлікту, а й відкрила нову сторінку в історії світу. У статті ми розкриємо деталі цього дня, від передумов до значення підписання, занурившись у технічні й людські аспекти того, що відбувалося на палубі «Міссурі».

Передумови капітуляції Японії у 1945 році

Друга світова війна наближалася до завершення, коли Японська імперія опинилася в безвихідному становищі. Після нищівних бомбардувань Хіросіми (6 серпня 1945 року) та Нагасакі (9 серпня 1945 року) за допомогою атомних бомб, а також вступу СРСР у війну проти Японії 8 серпня, імперське командування зіткнулося з неминучою поразкою. Імператор Хірохіто, відчуваючи тиск з усіх боків, 15 серпня оголосив по радіо про прийняття умов Потсдамської декларації. Це стало першим кроком до офіційного завершення бойових дій. Але сам процес капітуляції потребував формального акту, який би зафіксував кінець війни на папері. Так народилася ідея підписання документа на борту американського судна.

Варто зазначити, що до серпня 1945 року Японія втратила значну частину своєї території та ресурсів. Союзники, зокрема США, Велика Британія та Китай, посилили морську блокаду, відрізаючи імперію від постачання. Армія була виснажена, а народ – деморалізований. Умедзу Йосідзіро, як начальник генерального штабу, розумів, що подальший опір лише примножить жертви. Тож підготовка до капітуляції стала питанням часу. Цей розділ історії сповнений драматизму, адже рішення про здачу розділило японське керівництво: одні виступали за боротьбу до останнього, інші – за мир заради збереження нації.

Лінкор «Міссурі» як місце історичної події

Чому обрали саме «Міссурі»?

Лінкор «Міссурі» не був випадковим вибором для підписання капітуляції. Цей велетень, спущений на воду 29 січня 1944 року, став символом американської військової міці. Його довжина сягала 270 метрів, а водотоннажність перевищувала 58 тисяч тонн. Озброєний дев’ятьма гарматами калібру 406 мм, він брав участь у боях на Тихому океані, зокрема в битві за Іводзіму та Окінаву. Обрати «Міссурі» запропонував генерал Дуглас Макартур, верховний командувач союзних сил, який бачив у цьому кораблі втілення перемоги США. До того ж, назва лінкора мала особистий підтекст – штат Міссурі був батьківщиною президента Гаррі Трумена.

Церемонія на борту «Міссурі» мала й практичне значення. Судно перебувало в Токійській затоці, куди японська делегація могла дістатися без зайвих ускладнень. Палуба корабля була достатньо просторою, щоб розмістити представників усіх країн «Союзників» – США, Великої Британії, СРСР, Китаю, Австралії, Канади, Франції, Нідерландів та Нової Зеландії. Організатори подбали про символізм: над лінкором майоріли прапори США, зокрема той, що був на «Перл-Гарборі» під час нападу японців у 1941 році. Це місце стало не просто платформою для підписання, а й гучною заявою про завершення війни.

Технічна підготовка корабля до церемонії

Підготовка «Міссурі» до 2 вересня 1945 року була ретельною. Екіпаж, що налічував понад 2 700 осіб, працював цілодобово, щоб привести корабель у ідеальний стан. Палубу відполірували, а спеціальний стіл для підписання доставили з офіцерської кают-компанії. Над судном встановили тент, щоб захистити учасників від сонця. Радіоапаратура фіксувала кожен звук, адже подію транслювали на весь світ. На борту розмістили 11 делегацій і понад 200 журналістів, що вимагало чіткої координації.

Цікаво, що саме місце підписання – головна палуба – стало об’єктом історичної пам’яті. Сьогодні там вмонтовано меморіальну табличку, яка позначає точне місце, де стояв стіл. Лінкор, який нині є музеєм у Перл-Гарборі, зберігає атмосферу того дня. Технічні деталі підготовки вражають: від розміщення гармат у бойовому положенні до розставлення стільців для гостей. Усе це підкреслювало масштабність події, що мала покласти край війні.

Хід церемонії підписання 2 вересня 1945 року

Церемонія розпочалася о 9:02 за токійським часом і тривала лише 23 хвилини. Але кожна секунда була сповнена напруги й символізму. Японська делегація на чолі з міністром закордонних справ Сігеміцу Мамору та Умедзу Йосідзіро прибула на борт «Міссурі» на катері. Їхній вигляд – цивільний костюм Сігеміцу й військова форма Умедзу – контрастував із величчю союзницьких офіцерів у парадному вбранні. Генерал Макартур виголосив коротку промову, наголосивши на необхідності миру. Потім настав момент підписання.

Ось як це відбувалося:

• 9:04 – Підписання японською стороною. Сігеміцу, спираючись на тростину через втрачену ногу, першим поставив свій підпис під актом. Умедзу Йосідзіро, зберігши кам’яний вираз обличчя, зробив це другим. Їхні рухи були повільними, ніби відтягуючи неминуче.
• 9:06 – Підписання союзниками. Макартур підписав документ від імені США, використавши п’ять ручок, які роздав присутнім як сувеніри. За ним свої підписи поставили адмірал Честер Німіц (США), генерал Сюй Юнчан (Китай), адмірал Брюс Фрейзер (Велика Британія) та генерал Кузьма Дерев’янко (СРСР).
• 9:08 – Завершення. Макартур оголосив: «Ці процедури завершено». Над Токійською затокою пролетіли 450 літаків союзників, демонструючи міць переможців.

Цей момент став кульмінацією війни. Умедзу, підписуючи акт, фактично визнав крах імперських амбіцій. Але для японців це був не лише акт поразки, а й шанс на відродження. Документ складався з восьми пунктів, де Японія зобов’язувалася припинити опір і передати владу союзницьким силам. Його текст, підготовлений у Вашингтоні, був перекладений японською мовою, щоб уникнути двозначностей.

Деякі історики сперечаються, чи міг Умедзу відмовитися від підписання. Такий сценарій був малоймовірним – імператорський указ Хірохіто мав абсолютну силу. Водночас напруга на борту відчувалася: японські делегати уникали поглядів союзників, а Макартур тримав ситуацію під контролем. Церемонія стала прикладом того, як формальність може вмістити в себе цілу епоху.

Технічна сторона вражає не менше. Два примірники акта – для США та Японії – підписали вручну. Помилка в канадському підписі (представник поставив його не в тому рядку) була виправлена на місці, що додало церемонії людського шарму. Цей день увійшов в історію як V-J Day (День перемоги над Японією), хоча святкування поступалися за розмахом Дню перемоги в Європі.

Роль Умедзу Йосідзіро в підписанні акта

Умедзу Йосідзіро, начальник генерального штабу армії Японії, став ключовою фігурою церемонії. Народжений 4 січня 1882 року, він пройшов шлях від кадета до одного з найвпливовіших воєначальників імперії. У 1945 році йому виповнилося 63 роки, і його кар’єра була на піку, коли війна наблизилася до кінця. Підпис під актом капітуляції став для нього не лише професійним, а й особистим випробуванням. Він представляв армію, яка до останнього чинила опір, але тепер мусила скоритися.

Його присутність на «Міссурі» не була випадковою. Умедзу призначали як представника військового командування, тоді як Сігеміцу символізував цивільну владу. Цей дует мав показати повну згоду японського уряду з умовами капітуляції. Умедзу прибув у строгій формі, з медалями, але без зброї – символічний жест покори. Його підпис, поставлений о 9:05, став останнім штрихом у воєнній кар’єрі, після чого він відійшов від справ і помер у 1949 році, перебуваючи під слідством за воєнні злочини.

Значення капітуляції для світу та Японії

Підписання акта на «Міссурі» стало не просто формальністю, а поворотним моментом у світовій історії. Для Японії це означало кінець імперських амбіцій, що тяглися з кінця XIX століття. Країна втратила колонії, зокрема Корею та Тайвань, а її армія була розформована. Союзники окупували Японію до 1952 року, впровадивши демократичні реформи. Водночас це дало Японії шанс на економічне відродження, відоме як «японське економічне диво».

Для світу подія символізувала завершення найкривавішого конфлікту в історії. Друга світова війна забрала понад 70 мільйонів життів, і її кінець на борту «Міссурі» став обіцянкою миру. США закріпили статус наддержави, а ООН, створена в жовтні 1945 року, отримала поштовх для розвитку. Церемонія показала, як дипломатія й сила можуть працювати разом, щоб зупинити хаос. І хоч війна закінчилася, її уроки залишаються актуальними й досі.

P.S. Цей день на «Міссурі» – не лише про поразку чи перемогу, а про те, як людство вміє знаходити вихід із прірви. Історія вчить нас цінувати мир, якого так важко досягти.