Будівництво доменної печі №1 Азовсталі: історія, технології, виклики

Дізнайтеся про будівництво доменної печі №1 на заводі "Азовсталь": від повоєнного відновлення до технологічних новацій. Історія, технічні деталі, виклики реалізації.

Будівництво доменної печі №1 на заводі "Азовсталь" у Маріуполі втілює героїчну сторінку української металургії. Ця споруда, розпочата у 1947 році, стала фундаментом для відновлення країни після Другої світової війни. Завдяки її запуску в 1950 році, "Азовсталь" перетворилася на одного з лідерів чорної металургії СРСР. Унікальність проекту — у поєднанні радянської інженерної думки, масштабного ручної праці та використання трофейного обладнання.

Історичний контекст створення

Початок шляху: Повоєнні плани

Після знищення заводу німецькими військами у 1943 році, відбудова "Азовсталі" розпочалася з нуля. У 1947 році уряд СРСР затвердив проект будівництва доменної печі №1 продуктивністю 1,3 млн тонн чавуну на рік. Головним інженером проекту став Олександр Дмитрієв, який залучив фахівців з Дніпровського металургійного заводу.

Етапи будівництва

• 1947–1948 рр. — розчищення території та монтаж фундаменту.
• 1949 р. — установка каркасу печі зі сталевих конструкцій, виготовлених на Харківському турбінному заводі.
• 1950 р. — тестовий запуск з використанням трофейних німецьких агрегатів.

Цікавий факт: Під час будівництва використовувалися рейки зі зруйнованої Курської магнітної аномалії, що підкреслює ресурсну винахідливість того періоду.

Технічні аспекти проекту

Конструктивні особливості

Доменна піч №1 мала об’єм 1370 м³, що було рекордним показником для СРСР на той час. Її висота сягала 65 метрів, а діаметр колошника — 7,5 м. Для порівняння: попередні печі "Азовсталі" 1930-х років мали об’єм лише 500 м³.

Технологічні інновації:

• Система зрошення шахти водою для запобігання деформації.
• Використання магнієвих кирпів для футерівки, що підвищило термін служби печі до 15 років.

Енергетичне забезпечення

Піч працювала на коксі з заводу "Маріуполькокс", а повітря для дуття подавалося компресорами продуктивністю 12 000 м³/год. Це дозволило досягти середньодобового випуску чавуну на рівні 3500 тонн.

Виклики будівництва

• Логістичні труднощі:
• Доставка 12 000 тонн металоконструкцій з Харкова здійснювалася через зруйновані мости, що затримало монтаж на 4 місяці.
• Дефіцит кадрів:
• На об’єкті одночасно працювало до 8000 осіб, включаючи військовополонених та прикордонників. Середня зарплата складала 800 карбованців на рік.
• Технічні ризики:
• Під час тестового запуску виявлено деформацію фурменого пояса, яку усунули, використовуючи метод наплавлення вольфрамових сплавів.

Аналіз ключових моментів:

Дизайн-прорив: Використання кутових швелерів у каркасі печі знизило навантаження на фундамент на 18%.

Матеріалознавство: Експерименти з добавками в шлак (CaF₂) підвищили його рідкотекучість, скоротивши енерговитрати на 12%.

Людський фактор: Бригади "стахановців" виконували норми на 150-200%, що скоротило терміни будівництва.

Роль печі №1 у розвитку металургії

Після запуску піч стала еталоном для інших підприємств. До 1955 року її продуктивність зросла до 1,5 млн тонн завдяки модернізації системи подачі сировини. У 1970-х роках встановлено нові газоочисні установки, що знизило викиди CO₂ на 22%.

Сучасний стан: Після реконструкції 2007 року піч виробляє 2,1 млн тонн чавуну щорічно, використовуючи технологію пульсуючого дуття.

Будівництво доменної печі №1 "Азовсталі" демонструє, як уміння, ресурси та людська витривалість можуть перетворити руїни на символ промислового ренесансу. Цей проект не лише відновив економіку регіону, але й заклав основи для сучасних металургійних технологій.

P.S. Незважаючи на сучасні виклики, піч №1 залишається серцем "Азовсталі", нагадуючи, що навіть у найважчі часи можливе відродження. Її історія — це не просто технічний опис, але історія людської волі.